«Для творчості діє один закон – закон любові», – майстриня Руслана Бачкур

«Для творчості діє один закон – закон любові», – майстриня Руслана Бачкур

Ім’я цієї світлої та життєрадісної жінки поки що не є досить відомим на теренах Львова. Неймовірні плоди своєї творчості вона демонструє, здебільшого, своїй родині, учням та шкільному колективові. Від розмаїття філігранно зроблених прикрас руками пані Руслани «розбігаються очі». У кожній частинці прикраси, ляльки чи будь-якої інсталяції присутнє серце та душа майстрині, завдання якої, як вона сама зізнається, принести радість людям. 

 

 

CSC_3684- Пані Руслано, як довго ви вже займаєтесь цією роботою?
– Творчість мене цікавила ще зі шкільних років. У дев’ятому класі я зацікавилась в’язанням гачком та спицями. Бісер теж завжди подобався. Ще в дитинстві, коли ми з мамою проходили повз вернісаж, я завжди йшла з відкритим ротом (сміється), захоплюючись красою та блиском усіх прикрас навколо. У цей час я просто поставила собі за мету, що мушу навчитись це робити. Не знаючи спочатку, яка нитка має бути, яка голка, який бісер, що для чого слугує, я, згодом, завдяки книгам, попри усі труднощі, розпочала свою роботу.

 
- А чому ви, маючи таку пристрасть до в’язання, все таки вирішили отримати музичну освіту, а не, наприклад, дизайнера?
– Музика – це життя. Це моє. У школі я чітко вирішила, що я хочу вчитись там, де Оксана Білозір. І я таки вчилась там, де вчилась вона, у тих викладачів, що викладали у свій час їй. Згодом, ми з чоловіком та друзями заснували ансамбль, якому віддали 5 років. Але навіть зараз я не шкодую про свій вибір, адже люблю дітей, люблю школу, люблю співати. Мені здається, що я обрала дуже гарну професію. Усі люблять музику, навіть ті, хто не мають голосу, все одно люблять слухати музику, і який би фільм ми не дивились, ми краще його сприймаємо разом із музикою. Отже, навіть на сьогодні я твердо скажу, що музика – це моє. Пізніше я вирішила здобути освіту психолога. Для душі.

 
CSC_3686- Що надихає вас на створення виробів?
– Знаєте, побутує така фраза, що для творчості діє один закон – закон любові. Любові до того, що ти робиш, що тобі подобається, і звичайно, до тих, хто тебе оточує. Якщо я маю біля себе певне коло людей, яким до вподоби моя робота, я хочу ще творити. Похвала, безумовно, стимулює людину. Пригадую був зі мною випадок одного разу на Обливаний понеділок, коли будучи виснаженою та стомленою, я все одно мала величезне бажання творити. Так, я в свято працюю. Хоча священники кажуть, що в свято не можна шити та в’язати. Але я більш поглиблено це вивчала. У свято працювати можна, якщо твоя робота не йде не заробіток. Бо Бог творив, і людна теж творець. Переважно, натхнення в мене є саме на релігійні свята. І я працюю у ці дні не для заробітку, я створюю подарунки своїм близьким, роблю собі, для душі. Отже, на обливаний понеділок я чітко вирішила створити ляльку-мотанку, весняну, у вишиванці та з коромислом, у які я кину по 10 копійок, адже вони повинні бути чимось наповнені. Переважно, коли я роблю ляльки, у мене завжди гарний настрій. Ніколи не було такого, щоб я переривала свою роботу через лінь чи щось подібне.

 
- Нам відомо, що основна ваша професія – вчитель музики. Як ви поєднуєте вишивання з викладанням у школі?
– Щодня, коли приходжу додому, я сідаю за бісер. Це мене заспокоює, дає можливість подумати, зібратись з думками, відпочити. Але коли працюю наж лялькою-мотанкою, я її завжди роблю від початку до кінця. Процес переривати не можна. Деколи це може займати 3-4 години. Хоча, на перший погляд, це здається дрібничкою. Те саме і з бісером, бувають і складніші технології, які займають більше часу.

 
CSC_3709[1]- Як рідня ставиться до вашої творчості?
– Дочка, Ярина, яка навчається у 7 класі, часто допомагає мені. Старший син допомагає тим, що може з легкістю придбати, те, що мені потрібно для робіт. Але можна сказати, що спочатку сім’я не дуже пітримувала мене. Батьки мого чоловіка, коли дізналися про таке моє хобі, одразу до цього поставилися несерйозно. Але я завжди пояснювала, що це моя робота, що я це люблю, отримую задоволення від цього, просто живу цим. Але в останній час ситуація змінилась. Зараз свекор зі свекрухою із захопленням спостерігають за роботою, що безумовно тішить мене.

Я дуже вдячна своєму чоловікові. Він мене в музичному плані завжди підтримував. Він має музичний слух, і я давно зрозуміла, що з ним я легко зможу навчитись грати на клавішних інструментах. Він завжди ходив на мої академконцерти, щоправда не знаю чи робив він це для того, щоб послухати музику, чи лише для того, щоб мені сподобатись(сміється). Можу сказати , що музика нас об’єднала.
Мушу зізнатись, що завжди дуже тішусь з реакції на мою творчість маленьких дітей, які з захопленими очима кажуть: «Я так хочу бути схожа(-ий) на вас» (сміється). Діти це ще одна моя радість.

 
- Чи знають ваші учні про такий талант їхньої викладачки?
– Звичайно. Учні в захопленні (сміється) Якщо я виставляю фото своїх робіт у соціальні мережі, вони завжди оцінюють мою працю, коментують. Я вже до цього звикла.

 
- Який стиль притаманний вашим виробам?
– Більше притаманний народний стиль. Український народний стиль найбільш близький мені по духу.

 
- Чи приймали ви участь у мистецьких виставках?
– Ні-ні, я завжди перебуваю в творчому пошуку. Якщо чесно, я завжди кажу, що творча людина час від часу має перебувати у стані закоханості. Має бути любов. Я знаю усі ці переживання. І на питання: «Як у тебе проявляється закоханість?», я завжди відповідаю: «Дуже просто, у творчості». Кохання мені дає більший порив творити.

 

 
Розмовляла ЮЛІЯ БОРУХ. Фото автора.



Коментарі



Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *



СХОЖІ НОВИНИ



11:26, четвер, 23 лютого 2017  |  Переглядів:   |  Коментарів: 0cat_name ?>
ПАРКИ ЛЬВОВА ВЗИМКУ: Стрийський парк

Стрийський парк є одним із найстаріших і найгарніших парків міста Львова. Розташований він у місцевості “Софіївка”, Галицького району.     Парк був запроектований в 1876-1877 роках відомим майстром садово-паркового мистецтва, інженером  Арнольдом Рьорінґом на території колишнього Стрийського кладовища, закритого у 1823 році.     Спочатку парком була лише його нижня частина. Верхня – пустувала. На ній у 1894 році […]

14:43, вівторок, 21 лютого 2017  |  Переглядів:   |  Коментарів: 0cat_name ?>
ПАРКИ ЛЬВОВА ВЗИМКУ: парк імені Івана Франка

Затишний парк, як його ще в народі називають – парк Костюшка, розташований у центральній частині міста Лева, перед головним корпусом Львівського національного університету ім. Івана Франка. Парк Франка вважається найстарішим міським парком в Україні. Виник він на території колишніх міських ланів, які стали власністю багатої міщанської родини Шольц-Вольфовичів.   Наприкінці XVI століття Ян Шольц-Вольфович заклав невеликий сад, який пізніше перейшов в […]

13:47, вівторок, 21 лютого 2017  |  Переглядів:   |  Коментарів: 0cat_name ?>
Художниця та скульптор Олена Подрез: “Є ідея – не бачу перешкод для її втілення”

Людина, яка з півслова вміє перенести тебе в атмосферу прекрасного. Так можна сказати про студентку Львівської Національної Академії Мистецтв Олену Подрез. Художниця та скульптор, надзвичайно цікава, ерудована, амбіційна та всебічно розвинута особистість.   Сама дівчина родом із міста Севєродонецьк, Луганської області. Олена захоплюється експериментами в живописі і графіці. Любить подорожувати, займатися йогою, кататися на велосипеді […]

19:23, вівторок, 14 лютого 2017  |  Переглядів:   |  Коментарів: 0cat_name ?>
«Для творчості діє один закон – закон любові», – майстриня Руслана Бачкур

Ім’я цієї світлої та життєрадісної жінки поки що не є досить відомим на теренах Львова. Неймовірні плоди своєї творчості вона демонструє, здебільшого, своїй родині, учням та шкільному колективові. Від розмаїття філігранно зроблених прикрас руками пані Руслани «розбігаються очі». У кожній частинці прикраси, ляльки чи будь-якої інсталяції присутнє серце та душа майстрині, завдання якої, як вона […]