Ігор Антахович: “Наша місія – дати тваринам шанс на життя”

Ігор Антахович: “Наша місія – дати тваринам шанс на життя”

За традицією, 2 лютого відзначають День бабака – це одне із популярних свят у США. Проте його традиції беруть свій початок ще у Давньому Римі, де за поведінкою їжака визначали, яку погоду слід очікувати і чи довго ще триватиме зима. А ось давні німці твариною-синоптиком обрали борсука. Схожі традиції прогнозування погоди були і в українців, щоправда, наші пращури віддавали більшу перевагу птахам. До прикладу, якщо горобці у калюжах не купаються, то весни чекати не раніше квітня, або якщо ворони та галки голосно крячуть, то йтиме сніг тощо.

Отож, 2 лютого бабаків “будять” у США. У наших краях схоже святкування відбувається на Стрітення Господнє, 15 лютого. Попри випадковість прогнозів бабаків-метеорологів, популярність цього свята з кожним роком зростає. В Україні зараз живуть два бабаки -“метеорологи” — слобожанський Тимко  (на біостанції  Харківського національного університету ім. В.Каразина в с. Гайдари,  Харківщина) і  галицький Мишко  (у  Львівському  дитячому еколого-натуралістичному центрі). Більше дізнатися про традиції Дня бабака журналісти Інформаціного порталу ТРК “Львів” вирішили у Ігоря Антаховича – директора Львівського міського дитячого еколого-натуралістичного центру.

 


1454419998_300572_20120202121559У який спосіб завдяки цій тваринці визначають прихід весни та майбутню погоду? Коли прогнозує погоду львівський бабак ?

Ну, не зовсім 2 лютого, в Україні це свято святкують на Стрітення, 15 лютого. А другого лютого – Стрітення за протестантським календарем, бо в Америці ця традиція пішла від емігрантів з Німеччини, а це були протестанти Ми подумали, що в нас інша релігія, інші традиції. До того ж, наші вчені стверджують, що чим ближча дата календарного прогнозу до весни, тим цей прогноз більше правдивий. Натомість наші харківські колеги (Харків – це друге місто де живе “бабак–прогнозист”) залишаються при своїй думці і святкують 2-ого лютого разом з американцями.

 

Чи справді львівському бабаку вдавалося спрогнозувати погоду? Як зазвичай це відбувається? З чого почали робити такі прогнози?

Так, приблизно 70-75 % виявляється правдою – це статистика за останні вісім років. Сплять тваринки в норі. Нора їхня дуже велика, глибока (1,5-2,5 м), адже живуть вони великими родинами, так званими, прайдами. Чому саме Харків тримає бабака? Бо там степова зона, а бабак степова тварина, там, в чорноземах, вони і риють собі нори. У Штатах бабак гірський (до слова, в Карпатах також колись траплялися гірські бабаки). А традиція прогнозувати погоду з допомогою цих тваринок розпочалася із XVII століття від німців, які колись започаткували прогноз приходу весни за поведінкою їжаків. Бо їжак живе близько біля людини, заривається в листя, і коли вже прокидається та вилазить з нього – значить весна близько. У нас такої традиції не було, але зараз ми вирішили її підтримати. Наші прогнози із Харковом можуть і не збігатися, частіше всього не збігаються, бо клімати різняться.

 

CSC_3397То які прогнози правдивіше, їхні чи ваші? Чи ви співпрацюєте?

Я не можу сказати, які правдивіші. Але вони підлаштовуються під конкретні обставини. А є чіткі критерії, і потрібно казати все, як є. Ми намагалися декілька разів налагодити з колегами контакти. Їхні діти із гуртків зоологічного спрямування до нас сюди вже декілька років приїзджають в табір у Карпатах. Та їхнє керівництво чомусь не йде на контакт. А прогнозується все дуже просто – за поведінкою. Якщо бабак вже прокинувся і активний, розплющив очі, рухається тощо, а згідно із народною прикметою, ще й свистить опівночі (колись господарі виходили на поріг хати і слухали чи буде свистіти бабак), – то зима скоро закінчиться. Інший народний прогноз: коли бабак вийшов з нори і побачив свою тінь, перелякався і ховається у нору знову, то весна прийде ще не скоро.

 

CSC_3386Знаємо, що до вашого центру передали тварин зі с.Лішня, що поблизу Дрогобича. 2003 року екзотичних звірів та птахів – лам, овець, страусів, – покинув напризволяще господар. Як зараз вони себе почувають?

Вони прекрасно почуваються. І самка лами прекрасно подружилася із нашим самцем. Можливо, із цієї дружби щось вийде (сміється). Тепер вже наші поні, навіть дуже добре себе почувають, набрали вагу. Діти навіть запитують, чи вони не чекають поповнення (сміється).

 

Які ще “мешканці” перебувають у вашому центрі? Звідки ви їх берете?

Назагал маємо понад 250 різних родин. Від найпростіших молюсків, до приматів: маємо дві мавпи – Мону і Гаріка, а ще скунса Зеника із Харківського зоопарку. І кумедно те, що відвідувачі сахаються його, кажуть, що неприємо пахне. А він хитрий: звик спілкуватися і “клянчити” у людей іжу. У нього ще в ранньому віці видалили залози, щоб люди спокійно могли з ним спілкуватися.
Ви називаєте тварин цікавими іменами, хто саме їх придумав ?

Це наші школярі їх так називають. З овечками трохи інша ситуація. Їхні імена ми прив’язуємо до імен у календарі. У нас уже є Анюта, Катя, Василина.

 

image (1)Хто допомагає у фінансуванні і утриманні закладу?

З фінансуванням у нас скромно. Зовсім дрібні кошти виділяються із міського бюджету. Щоб дістати корми для тварин, ми щороку звертаємося до депутатських комісій, які розпоряджаються грішми міського природоохоронного фонду, із нього нам частково фінансують корми. Все інше – щонайменше третину з потрібного, ми фінансуємо, як можемо: через волонтерів, знайомих, бізнесменів, які знають, чим ми займаємося, або людей, які мають власні крамниці, і дають нам списані продукти. Ну а, наприклад, для плазунів ми самостійно вирощуємо мишей, цвіркунів, тарганів.

 

Кожна тваринка має свою історію: розкажіть, на ваш погляд, найцікавішу?

Зазвичай, це трагедії, які закінчуються добре, бо тварина вчасно потрапляє до нас. Але, як правило, – це колосальні проблеми. Неодноразово вилучали тварин у тих людей, які використовують їх для фотографування. Бо, наприклад, мавпам виймають верхні і нижні ікла, щоб вони під час зйомки не поранили людей. Також напоюють алкоголем, аби зняти стрес, і у них стає зношена та хвора печінка. Сильно б’ють, щоб вони слухалися команд. І таких історій може бути ще безліч.
CSC_3374Чи можна у центр принести безпритульну чи поранену тваринку?

Це – наша місія. І спільно із громадськими організаціями ми створили цей притулок, шоб допомагати тваринам. У нас вже сотні таких тварин. Найбільше птахів. Бували підбиті косулі. Але добре, що до справи долучаються діти. Я більш ніж впевнений, – ці діти ніколи погано не вчинять із тваринами.
Як навчити дитину належно ставитися до природи? З якого віку це потрібно розпочинати робити?

Думаю, що любов треба прищеплювати ще з утроби матері. Потрібно, щоб у хаті була тваринка, мама з нею спілкувалася. У вихованні дитини психологічно важливо, щоб хтось був менший за неї, тобто хтось, за кого дитина буде турбуватися. Інакше виростає егоїст. А взагалі – добре, щоб тварин було кілька і різних. Але має бути й чітка розмова, що це не забавка, а жива тваринка, і за нею потрібно доглядати, що її життя це відповідальність дитини. А не мами і тата…

 

 
Розмовляла Інна Тучак. Фото Юлія Борух


Коментарі



Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *



СХОЖІ НОВИНИ