В Україні немає єдиної державної програми про захист жертви злочину

В Україні немає жодної програми щодо підтримки жертв злочинів, які існують у інших країнах. Підтримкою постраждалих від злочинів чи насильства займаються, здебільшого, громадські та благодійні організації. В Європі, натомість, є низка тематичних державних програм та достатня законодавча база. З допомогою цих та багатьох інших інструментів там опікуються постраждалими. В Україні нерідко більше захищений той, хто скоїв злочин, аніж той, хто він нього постраждав, – в цьому переконані галузеві фахівці.


Як розповідає політолог Анатолій Романюк, після Другої світової війни відбувається розвиток сфери захисту прав людини. Зокрема, великого значення надавали захисту тієї людини, яку звинувачують, тобто яка скоїла злочин. “Щодо Дня захисту жертв злочинів, то він з’являється у 90-х роках минулого століття, і тут йдеться про права людей, які стали жертвою. Мета цього дня тоді полягала в тому, аби ті, хто постраждав від злочину, були відповідно поінформованими та могли себе також захистити”, – каже політолог.

 

Захист тих, хто постраждав від злочину, особиливо актуальний у тих країнах, які дотичні до воєнних дій. “В судовому процесі більшу увагу звертають на ту людину, яка скоїла злочин, аніж ту, яка постраждала. В нас обов’язково мають бути програми, які будуть спрямовані на людей, які страждають, і це мусять буди різні категорії (діти, учні школи, дорослі люди, різні етнічні групи та інші). Поки – в нас обмеженні ресурси. З різних причин кошти, виділені на такого типу проекти, використовуються не за призначенням. І людина, яка стала жертвою, повинна розуміти і знати, що її права будуть захищенні, знати, яку допомогу вона може отримати від суспільства, якщо потрапить у таку ситуацію, “- говорить Анатолій Романюк.

 

Проте не можна стверджувати, що жертви злочинів в Україні кинуті напризволяще. Поширена практика: з такими людьми ведуть роботу різноманітні суспільні організації. Зокрема, однією з найбільш розповсюджених форм порушення прав  людини є насильство в сім’ї є. У більшості випадків протиправні дії проти когось із членів родини супроводжуються актами агресії, приниження та жорстокої поведінки.  Подібні дії з боку насильника  приводять до негативного  фізичного, психічного та соціального стану здоров’я постраждалої особи чи кількох осіб, членів цієї родини.

 

“Це справді проблема, адже рівень насилля в Україні нічим не відрізняється від інших країн. За міжнародною статистикою, кожна 4-та жінка потерпає від домашнього насильства. Такі жінки потребують як соціальної, юридичної, так і психологічної допомоги”, – розповідає юрист Західноукраїнського центру «Жіночі перспективи», Галина Федькович. За словами фахівця, до центру «Жіночі перспективи» щомісяця приходить від 15 до 20 жінок, які зіштовхнулися із насильством у своїй сім’ї. Щомісяця тут надають біля сотні консультацій з приводу насильства. Всі послуги є безкоштовними. У закладі пропонують юридичну та психологічну допомогу. За потреби, здійснють представництво та захист жінок у суді. Окрім того, постраждалі можуть відвідувати консультації та тренінги з працевлаштування, аби вміти вирішувати економічні питання.

Додамо, в Україні є підписана Стамбульська конвенція, яка чітко встановлює стандарти допомоги і послуг, які мають бути забезпечені країною жінкам та дітям потерпілих від насильства (сюди входять і притулки, психологічна допомога, юридична підтримка, соціальна робота, тощо). Проте конвенція ще не ратифікована. Також є чинний Закон України «Про попередження насильства в сім’ї», який діє вже 15 років і передбачає надання різних послуг для потерпілих. “Але, проблема в тому, що на практиці цих послуг є набагато менше аніж мало би бути по закону. І в нас рівень захисту і прав жертв злочинів є недостатній”, – повідомляє Галина Федькович.

 

Нагадаємо, що Міжнародний день підтримки жертв злочинів відзначається 22 лютого — в день, коли в 1990 році англійський уряд опублікував «Хартію жертв злочинів». Соціальна реабілітація жертв злочинів — одна з ключових проблем сучасного правового суспільства. Ще у вересні 1985 року на черговому конгресі ООН розглядалися способи попередження злочинності та боротьби з правопорушниками. До встановлення дати генеральна асамблея ООН розробила програму підтримки людей, які стали жертвами злочинів і зловживань владою. На основі цієї програми багато країн створили законодавчу базу, яка забезпечує захист постраждалих від чиїхось неправомірних дій.

 

Інна ТУЧАК


Коментарі



Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *



СХОЖІ НОВИНИ



17:54, четвер, 17 серпня 2017  |  Переглядів:   |  Коментарів: 0